Ще раз про Цифровий Університет

Сама природа вищої освіти, як її набувають, і роль університетів в суспільстві та економіці змінюється і буде продовжувати істотно змінюватися в наступному десятилітті. Університети в усьому світі нещадно конкурують за студентів, науковців та фінанси, і в цю цифрову епоху виграють лише ті, хто зуміють залишитись відповідними часу та впровадять нові цифрові можливості.

Багато університетів розробляють власні цифрові стратегії у відповідь на істотні зміни в застосуванні нових технологій, водночас не маючи бачення, здатності або рішучості ефективно їх впроваджувати. В підсумку багато установ вкладають великі кошти в ІТ-системи, що не забезпечують очікуваних переваг та результатів. Ці університети не розуміють, що насправді їм потрібна не цифрова стратегія – а бізнес-стратегія, пристосована до цифрового віку.

Залишатися відповідним часу в цифрову добу вимагає стратегічного бачення всього навчального закладу, у першу чергу вищого керівництва за підтримки багатьох відділів, а не лише виключно ІТ. Недостатність цифрової грамотності серед викладачів, науковців, студентів та персоналу потребує завчасного і глибшого залучення для побудови діючої мережі взаємодії. Саме це у свою чергу стане необхідною умовою досягнення стійких змін у всій установі.

Університети, які не зможуть адаптуватися до цієї нової цифрової епохи, залишаться позаду. Незалежно від того, чи хочете ви бути цифровим лідером або просто залишатись у відповідності до цифрової епохи, час діяти зараз.

Правила гри змінилися. Назавжди

Цифровізація вже тут, і вона тут надовго. Наприклад: сьогодні постійно підключені мобільні пристрої є повсюдно; соціальні мережі – основний канал комунікації для багатьох людей; нові можливості хмарних обчислень дозволяють створювати нові інструменти та продукти з раніше непередбачуваною швидкістю; датчики геолокації створюють нові можливості з відстеження та знаходження; цифрове медіа – сьогодні найперше у виборі медіа. Перелік можна продовжувати. Цей стрибок впливає та змінює вищу освіту та академічну спільноту, і ці зміни будуть продовжуватись.

Студенти стали клієнтами, які приносять свої власні цифрові очікування світу до університету. Ці клієнти більш підковані, краще зкомуніковані та гучніше висловлюють свої думки, ніж будь-коли. Студенти все більше вважають університети основним засобом забезпечення власної майбутньої зайнятості, а не просто навчання та саморозвитку. І те, що університети виставляють як свою ціннісну пропозицію теж змінюється. Це означає, що можливості працевлаштування та набутий студентами досвід сьогодні стає більш критичними, ніж це було будь-коли.

Незважаючи на те, що MOOC (Massive Open Online Courses) ще не встигли набути рівня застосування, якого багато хто очікував від них, вже з’явилася нова хвиля інноваційних методів навчання, а вчені вже вивчають ще новіші засновані на цифрових технологіях методи навчання. MOOC далекі від найпередовіших досягнень цифрового стрибка в методах навчання. Студенти, як більш просунута у цифровому сенсі генерація, сподіваються отримувати навчання методами, що більше пасують їхнім особистим уподобанням і у обраному ними темпі, а не так, як то їм нав’язано.

Ця молода аудиторія швидко розвивається, сприймає нові інструменти та застосунки в такому темпі, в якому навіть найактивніші університети лише прагнуть триматись. І оскільки конкуренція від надійних замінників вищої освіти, таких як коледжі, курси підвищення кваліфікації, інше, продовжує зростати, а також жорстока конкуренція спрямована на залучення найкращих студентів, університети повинні продемонструвати, що вони здатні забезпечити цифровий досвід, який студенти тепер приймають як належне. У сучасну цифрову епоху, де голос клієнта є більш вирішальним, ніж будь-коли, перетворення ваших клієнтів на адвокатів вашого університету є одним з найпотужніших маркетингових інструментів.

Сила нових технологій

Нові щойно виниклі технології, такі як смартфони, портативні пристрої та датчики, інформаційні технології на основі хмарних технологій та сучасна поглиблена аналітика, що побудована на відкритих і великих даних (open data & big data), змінюють ділові та операційні моделі у всіх секторах, включаючи вищу освіту. Ці технології надають нові можливості для покращення або переосмислення університетського досвіду та університету шляхом проведення заходів, включаючи навчання, дослідження та розробку складних проектів з іншими університетами та організаціями-партнерами.

Наприклад, уявіть “Цифровий кампус”, коли студенти, викладачі, професори та інші співробітники університету знаходяться у кампусі, що інтерактивно надає їм інформацію про ресурси, пристрої, аудиторії й цим допомагає їм краще виконувати свої завдання. Або уявіть собі сценарій, в якому віртуальна та розширена реальність використовується для того, щоб надати потенційним студентам яскравіший цифровий досвід до та під час відкритого дня або зробити різні навчальні простори віртуально доступними для студентів у їх повсякденному житті. Крім того, розглянете університет, в якому рішення телеприсутності регулярно використовуються для підтримки кращої дистанційної роботи або де штучний інтелект використовується для розумного, точного та швидкого реагування на запити, що надходять через Інтернет або телефоном.

Поглиблена аналітика також трансформує те, що університети можуть зробити для студентів, викладачів та професорів. Сьогодні накопичується величезна кількість даних з цілого ряду внутрішніх систем та зовнішніх джерел, таких як мобільні та портативні пристрої, які можна аналізувати та представляти користувачеві в інтерактивній та візуальній формі. Університети, які здатні використати потенціал даних, розумно аналізуючи їх, наприклад, для поліпшення академічної ефективності, рівня працевлаштування та утримання студентів, набудуть значних переваг.

І, нарешті, хмарні технології перетворюються у мистецтво можливого. Нові ідеї тепер можуть бути випробувані з мінімальними попередніми інвестиціями, і це зменшення “вартості випробування через цікавість” означає, що спроби передбачити майбутній розвиток стають практично неможливими. Тому набагато важливішим стає вкладення коштів у здатність по справжньому швидко реагувати на мінливі ринкові умови та скористатися перевагами нових можливостей, що виникли у цифрову епоху.

Усвідомлення нових тенденцій у технологіях та здатність швидко використовувати їхній потенціал для отримання кращих результатів стане ключовим фактором, за яким розрізнятимуть заклади вищої освіти.

Перешкоди на шляху цифровізації?

Багато університетів не мають чіткого уявлення про стрибковий ефект від цифрових технологій на вищу освіту або не здатні ефективно реагувати на нього. Загальними причинами цього можуть бути:

  • Брак розуміння того, що університети мають нову породу споживачів, з якими вони повинні співпрацювати, а також конкурентів, з якими вони повинні конкурувати у нові та різноманітні способи;
  • Нездатність одночасно і розвивати існуючі способи роботи, і запроваджувати нові методи, інструменти та спроможності;
  • Культура, яка гальмує швидкий розвиток та запровадження нових технологій;
  • Брак довіри до цифрових послуг та хмарних технологій або стурбованість їх надійністю, безпекою та стійкістю.

Ще одним важливим «інгібітором» використання цифрових ресурсів в університетах є цифрова грамотність. Під цим треба розуміти знання, навички та впевненість у використанні наявних технологій та пристроїв для досягнення бажаних результатів. Викладачі, науковці та співробітники можуть побоюватися використання інструментів, в яких вони не мають впевненості і нервують через залучення до цифрових просторів у ситуаціях, коли вони можуть відчувати себе у невигідному світлі перед студентами або колегами. Отже, університети стають перед реальною масштабною задачею з охоплення процесів цифровими технологіями, особливо процесу навчання.

Цифрова технологія зробила можливими багато інноваційних методів навчання, таких як перевернуті класи (flipped classrooms), багатший досвід дистанційного навчання та гібридні навчальні моделі (що поєднують онлайн та очне навчання). Проте, хоча вголос такого не визнають, багато університетів та науковців вважають, що викладання є вторинним відносно досліджень.

Максимальна віддача від навчальних платформ, таких як Blackboard, Canvas або Moodle, вимагає від університетів значно більших часових інвестицій – це інвестиція повертається лише тоді, коли навчання визнається ціннісною активністю. Як наслідок, багато навчальних платформ просто перетворюються на сховища, де лекційні записи зберігаються або для завантаження, надаючи мало користі для студента, або для статистичної звітності.

Крім того, університетські ІТ-відділи, які мали б підтримувати цифрові ініціативи, не завжди добре оснащені для цього. Негнучка політика, старіюча інфраструктура та недосвідченість в роботі з цифровими компаніями можуть затримати або перешкодити формуванню нових цифрових ініціатив. Науковці, співробітники та студенти, які намагаються використовувати цифрові технології новими та інноваційними способами, часто можуть бути “заблоковані” ІТ-підрозділами через побоювання втрати контролю, додаткових ризиків або недотримання вимог.

Це все не лише про бар’єри щодо запровадження та використання нової технології. Присутність на існуючих платформах соціальних мереж і здатність реагувати швидко, послідовно і в правильному тоні може надати суттєвих плюсів у цьому просторі. Багато університетів не знають, як ефективно використовувати ці канали комунікації та які відповідні засоби контролю повинні бути. Часто це призводить до надто складного процесу затвердження публікацій в соціальних мережах, стримуючи викладачів та співробітників, які мають цікаві або унікальні точки зору. Публікації в соціальних мережах, які оприлюднюються через бюрократично обтяжені процедури, часто бувають застарілими або надмірно корпоратизованими, створюючи для багатьох відштовхуюче враження.

Як успішно впроваджувати цифровізацію

1. Розуміти, що цифрова трансформація впливає на кожну частину університету, а не лише на ІТ

Думка про те, що цифровізація це лише про технологію, є загальною помилкою. Звичайно, технологія відіграє важливу роль, але це просто полотно, на якому створюється цифровий досвід.

Багато університетів шукають швидкі цифрові рішення, закуповують нові технологічні платформи через свої ІТ-відділи, не розуміючи, наскільки ширша роль цифрових технологій в установі.

ІТ-підрозділи мають бути задіяні, але задіяні належним чином. Програми трансформації із залученням різних підрозділів, які керуються в першу чергу тими, хто отримає вигоду в результаті запровадження відповідних ІТ технологій, необхідні для досягнення стабільних результатів.

2. Пов’язати всю цифрову діяльність із загальним баченням та стратегією університету

Всі успішні програми змін повинні бути підкріплені чітким баченням та стратегією, що визначені вищим керівництвом. Цифровізація тут нічим не відрізняється і ясність щодо очікуваних переваг і те, як вони пов’язані із загальною стратегією, необхідні для успіху.

Відсутність загального бачення може призвести до окремих роз’єднаних програм, і це “ізольоване” мислення призводить до відокремлених ІТ-підсистем, створюючи складну, негнучку інфраструктуру та нездатність швидкого реагування на мінливому ринку. Перш ніж співробітники та науковці зможуть зануритись у нові стратегічні програми для покращення цифрових можливостей, вони повинні зрозуміти, навіщо потрібна ця програма та яка їхня роль у досягненні стратегічних результатів.

Відкриті та прозорі комунікації мають важливе значення для побудови довіри, особливо для тих, хто зацікавлений стати частиною змін.

3. Інвестуйте у спільноти навколо бажаючих та здатних цифрових новаторів

Для того, щоб цифровізація стала успішною, університети повинні інвестувати в надання співробітникам, науковцям та студентам необхідної підготовки з цифрових технологій та об’єднати їх з ефективними мережами підтримки. Це постійне зобов’язання, і тим установам, які, наприклад, просто надають доступ до низки програмних застосунків, без подальшого супроводу, не слід очікувати значного ефекту від цифрових технологій.

Працівникам та науковцям слід надавати свободу та гнучкість у випробовуванні інноваційних способів роботи з використанням цифрових технологій, без побоювань критики чи покарання. Для впровадження цифрової грамотності серед науковців, викладачів, співробітників та студентів необхідна започаткування експертних груп з надання підтримки щодо цифрових технологій. Слід заохочувати до входження до цих груп підтримки інноваційно налаштованих працівників, які розсувають кордони можливого з допомогою цифрових технологій, щоб вони могли виступати каталізатором змін, а також відчувати, що їхні зусилля цінуються та заохочуються.

4. Зосереджувати увагу на потребах клієнтів, а не на внутрішній структурі університету

Надавати якісні послуги клієнтам означає слухати та бути динамічним настільки, щоб вчасно реагувати на критику та зворотний зв’язок. Розробка цифрових послуг в умовах поточної структурної і операційної моделі університету, замість того, щоб фокусуватися на потребах кінцевого користувача, може призвести до застарілих моделей взаємодії з користувачами.

Пошук щирих думок з допомогою опитувань громадської думки та перегляду форумів, офіційних та неофіційних груп соціальних мереж дає цінну інформацію. Моніторинг думок про вашу конкурентоспроможність також може виявити нові можливості.

Сприйняття та аналіз цієї інформації для модернізації статус-кво може виявляти нові сфери, де є можливість покращити якість послуг та сформувати свою унікальну позицію на ринку, навіть якщо це потребуватиме змін, у тому числі структурних.

Висновок

Не існує єдиного способу досягнення конкретних результатів за допомогою цифрових технологій, але, прислуховуючись кінцевих користувачів, можна отримати цінні знання та дати раду собі з ними. Надаючи можливість індивідуумам в установі випробовувати нові способи роботи з цифровими технологіями та надавати їм необхідну підтримку, університет може перетворити себе з безликої організації в активну установу з власною цифровою індивідуальністю.